Коли в парку можна побачити сухий стовбур, повалену колоду чи старий пень, часто виникає думка, що їх потрібно негайно прибрати. Насправді ж у багатьох країнах Європи мертва деревина давно розглядається як важливий елемент природоорієнтованого управління зеленими територіями. За умови, що вона не становить загрози для відвідувачів, така деревина виконує низку важливих екологічних, кліматичних і соціальних функцій та допомагає підтримувати здоров’я міських екосистем.
Чому з’являється мертва деревина?
Її виникнення пов’язане з процесами відмирання дерева або його окремих частин унаслідок фізіологічного старіння, ураження фітопатогенами чи шкідниками, а також дії несприятливих абіотичних факторів, зокрема посухи, високих температур та сильних вітрових навантажень. У таких випадках мертва деревина є природним етапом розвитку насаджень і компонентом сукцесійних процесів.
Які бувають види мертвої деревини?
Мертву деревину в межах міських зелених насаджень можна поділити за морфологічними, просторовими та функціональними ознаками. За просторовим розташуванням слід виділити три основні групи. Такий поділ охоплює всі типи відмерлих і видалених дерев чи їх частин, включаючи як надземні елементи, так і кореневі системи.
Маленький світ великого життя
Попри назву, мертва деревина є одним із найважливіших оселищ для живих організмів. Вона створює умови для існування грибів, мохів, лишайників, комах, птахів і дрібних ссавців. Для багатьох видів саме такі дерева є місцем розмноження, укриттям або джерелом їжі.
Поступово розкладаючись, деревина повертає в ґрунт поживні речовини, покращує його структуру, накопичує вологу, зменшує випаровування та підтримує природний мікроклімат. Крім того, вона бере участь у довготривалому накопиченні вуглецю, що має значення для пом’якшення наслідків зміни клімату.
Як мертва деревина використовується в сучасних парках?
Сучасне озеленення передбачає не лише збереження окремих елементів мертвої деревини, а й їхнє повторне використання. Це дозволяє максимально ефективно використовувати природні ресурси та підтримувати принципи циркулярної економіки.
Найпоширеніші приклади використання:
Залишення безпечних сухостійних дерев як оселищ для птахів та комах, створення природних укриттів для дрібних ссавців із колод і гілля;
Оселище для дрібних ссавців (Кишеньковий парк в районі вулиць Школьна і Гайова, Жешув, Польща)
Використання деревної щепи для мульчування молодих дерев;
Мульчування молодих дерев щепою, виготовлено з сухих гілок
(Парк ім. Т.Г. Шевченка, Івано-Франківськ, Україна)
Облаштування природних покриттів спортивних і дитячих майданчиків;
Підсипка щепою спортивного майданчика на зеленій зоні
(Парк Молодіжний, Івано-Франківськ, Україна)
Виготовлення лавок, настилів, артоб’єктів та інших елементів благоустрою;
Лавка виготовлена зі зрубу сухого дерева
(Парк ім. Т.Г. Шевченка, Івано-Франківськ, Україна)
Використання спилів дерев для екологічного мощення доріжок і зон відпочинку.
Екологічне мощення (Парк ім. Т.Г. Шевченка, Івано-Франківськ, Україна)
Колоди можуть слугувати неформальними місцями для відпочинку в рекреаційних зонах.
Відпочинкова локація (Парк ім. Т.Г. Шевченка, Івано-Франківськ, Україна)
Жива лабораторія просто неба
Мертва деревина має й важливе освітнє значення. Вона дозволяє наочно демонструвати природні процеси розкладу, кругообіг речовин, взаємозв’язки між організмами та роль біорізноманіття в екосистемах. Саме тому її дедалі частіше інтегрують до екологічних стежок, навчальних маршрутів і відкритих природничих класів.
Культурна цінність мертвої деревини
Стоячі відмерлі дерева, які мають історичне, меморіальне або соціальне значення виходять за межі суто екологічної ролі та набувають статусу елементів культурного ландшафту.
Стоячі сухостійні дерева, що є пам’ятками природи, історичними свідками подій або символами певної місцевості, виконують функцію матеріальних носіїв колективної пам’яті. Вони можуть бути пов’язані з історичними подіями, видатними особами, традиційними місцями зібрань громади або локальною ідентичністю території. Навіть після втрати життєздатності такі дерева по можливості мають зберігатися та охоронятися, як знакові об’єкти, що мають культурну та емоційну цінність для населення.
Безпека — передусім
Збереження мертвої деревини не означає відмови від догляду за парком. Усі рішення приймаються після фахового обстеження. Якщо дерево або його частини можуть становити небезпеку для людей чи інфраструктури, їх обов’язково видаляють або роблять безпечними. Натомість там, де ризик відсутній, мертва деревина залишається працювати на користь природи та міста. Такий диференційований підхід дозволяє одночасно забезпечувати безпеку відвідувачів і зберігати цінні природні процеси в умовах урбанізованого середовища.