Синиця велика

Велика синиця (Parus major) — представник ряду горобцеподібних масою 16–21 г та довжиною тіла близько 14 см. Розмах крил великої синиці коливається в межах 22–26 сантиметрів. Цей параметр забезпечує птаху високу маневровість, що критично важливо для життя в густих кронах дерев та кущах. Завдяки відносно коротким і заокругленим крилам синиця здатна швидко злітати, легко змінювати напрямок руху та зависати в повітрі, обстежуючи кінчики тонких гілок у пошуках корму. У польоті птах чергує швидкі помахи з короткими періодами планування, що робить його пересування енергоефективним та стрімким. Вид характеризується вираженим статевим та віковим диморфізмом у забарвленні оперення.

У дорослого самця голова має характерний контрастний малюнок: щоки білі, тоді як інше оперення голови, горло та широка медіальна смуга, що проходить крізь воло, груди, черево аж до підхвістя, мають насичений чорний колір із металевим полиском. На потилиці розташована невелика жовтувата пляма. Верхня частина тіла оливково-зелена, що переходить у сіре надхвістя. Покривні пера крил сизувато-сірі з поперечною білою смугою; махові пера бурі з вузькою жовтуватою облямівкою. Центральна пара стернових пер блакитно-сіра, крайня — біла, інші мають сірувато-буре забарвлення з домішкою білого на передостанніх перах. Черевна сторона тіла яскраво-жовта. Дзьоб чорний, ноги темно-сірі.

Дорослі самки відрізняються від самців менш інтенсивним жовтим забарвленням та значно вужчою чорною смугою на грудях і череві. Молоді особини мають тьмяніше загальне забарвлення; характерна чорна смуга у них редукована до вузької темно-сірої лінії, присутньої лише на горлі, волі та грудях.

Раціон великої синиці змінюється залежно від сезону, що дозволяє птаху пристосовуватися до наявної кормової бази протягом року. У весняно-літній період основу живлення складають тваринні корми. Птах є активним ентомофагом, який знищує значну кількість комах: гусениць метеликів, жуків (зокрема довгоносиків та листоїдів), клопів, попелиць та дрібних двокрилих. Також до раціону входять павуки та інші дрібні безхребетні. У період гніздування синиці майже повністю переходять на вилов гусениць, якими вигодовують пташенят.

З настанням осені та взимку, коли кількість комах зменшується, раціон зміщується в бік рослинної їжі. Птахи споживають насіння різних дерев і чагарників, зокрема бука, ліщини, дуба, клена, берези та хвойних порід. Також вони вживають плоди горобини, ірги та бузини. У холодну пору року велика синиця стає частим відвідувачем годівниць, де живиться насінням соняшнику, гарбуза та кормами антропогенного походження, такими як несолоне сало чи тваринні жири.

Харчова поведінка виду вирізняється високою адаптивністю. Синиця ретельно обстежує кору та листя дерев у пошуках здобичі, а велике насіння або комах із твердим панциром розбиває міцним дзьобом, притискаючи їх лапою до гілки. Хоча велика синиця майже не робить власних запасів на зиму, вона здатна знаходити та використовувати приховані корми інших видів птахів.

Велика синиця є моногамним видом, який зазвичай виводить потомство двічі протягом одного гніздового сезону. Перша кладка припадає на кінець квітня або травень, а друга — на червень чи липень.

Гніздування та кладка

Для облаштування гнізд птахи обирають дупла дерев, щілини в будівлях або штучні гніздівлі (синичники). Будівництвом займається переважно самка, використовуючи мох, тонкі гілочки, суху траву, які вистилаються густим шаром шерсті, пір'я та кінського волосу. Кількість яєць у кладці є досить великою і зазвичай становить від 7 до 12 штук (іноді до 15). Яйця мають біле забарвлення з численними дрібними червонувато-коричневими плямами.

Інкубація та вигодовування

Насиджування триває 12–14 днів, протягом яких самку годує самець. Після появи пташенят обоє батьків активно займаються їхнім живленням, приносячи їжу до 300–500 разів на день. Основу раціону пташенят складають виключно білкові тваринні корми — дрібні гусениці та павуки.

Виліт молодняка

Молоді птахи залишають гніздо на 16–22 день після вилуплення. Ще протягом одного-двох тижнів після вильоту батьки продовжують їх підгодовувати, доки молодняк не навчиться самостійно знаходити їжу. Після цього виводки часто об'єднуються в кочові зграї, до яких можуть приєднуватися й інші види синиць.

Середня тривалість життя великої синиці в природних умовах становить від 1 до 3 років. Такий невеликий термін зумовлений високою природною смертністю, особливо серед молодих птахів у першу зиму (гине до 70–80% особин). Попри низьку середню тривалість життя, цей вид має високий потенціал до довголіття. За сприятливих умов, відсутності хижаків та наявності стабільної кормової бази синиці можуть жити значно довше. Офіційно зафіксований рекорд тривалості життя великої синиці в дикій природі (згідно з даними кільцювання) становить понад 15 років.

У неволі, де відсутні фактори ризику, птахи можуть доживати до 10–12 років. Основними чинниками, що впливають на виживання виду, є суворість зимового періоду, наявність інфекцій та тиск з боку природних ворогів — малих яструбів, сорокопутів та совиних.

Географія поширення великої синиці

Велика синиця має надзвичайно широкий ареал, що охоплює декілька континентів: Європу, Азію, Африку, а також Австралію та Океанію. Птах зустрічається у палеарктичній та індомалайській біогеографічних зонах.

МСОП (IUCN): Велика синиця класифікується як вид із найменшим ризиком (Least Concern, версія 3.1).

Завдяки широкому ареалу та високій адаптивності, популяція вважається стабільною, а в окремих регіонах — зростаючою.

«Інтуїтивна» генетика: Самки обирають партнерів за яскравістю жовтого кольору на грудях та шириною чорної «краватки». Чим яскравіше жовте оперення (що залежить від вмісту каротиноїдів у кормі), тим здоровішим вважається самець.

Інтелект та навчання: Велика синиця здатна вчитися, спостерігаючи за іншими птахами. Класичним став приклад у Британії, де синиці навчилися відкривати фольговані кришечки на пляшках з молоком, що стояли під дверима, аби поласувати вершками.

Вокалізація: Синиці видають близько 40 різних звуків, спілкуючись між собою, а їхній спів — це мелодійний посвист.